Для прокладки проводів у приміщеннях потрібно визначити тип приміщення та вимоги щодо ступеня захисту електробезпеки в них. Приміщення поділяються на житлові, адміністративні, медично-профілактичні, приміщення організацій та установ науки і наукового обслуговування, будівлі систем диспетчеризації та зв’язку, а також на електроустановки, які за своїм характером повинні бути віднесені до електроустановок промислових підприємств (майстерні, котельні, теплові пункти, насосні станції, фабрики-пральні, фабрики-хімчистки і т. д.). Також необхідно знати маркування проводів, визначити і розрахувати переріз для навантаження даного споживача, на який він передбачений, комутаційні коробки для з’єднань цих проводів потрібно використовувати за призначенням, муфти та шафи також повинні відповідати нормативній документації. У будівлях слід застосовувати кабелі та проводи з мідними жилами згідно з нормативною документацією.
Рис 1. Прокладка провода по кирпичній стіні
Мал 2. Прокладка провода по поверхям з високою вологістю
У цих документах містяться основні вимоги щодо дотримання правил, які встановлюють пожежна та електробезпека до виконання електромонтажних робіт, дотримання вимог Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) відносно досить жорсткі. Для цього необхідно знати характеристики та типи прокладених проводів, правила виконання робіт, способи виявлення та усунення несправностей. Всі зміни у електропроводці повинні бути внесені на план та доповнені до технічної документації.
Електропроводку можна поділити на два основних типи, які можна відокремити за способом виконання – вона може бути прихованою або поверхневою. У більшості побутових приміщень вона прихована під штукатуркою або гіпсокартоном. Приховану електропроводку можна виконувати під підлогою, по стінах та стелях, при виконанні слід також розглянути найбільш зручні та безпечні магістралі прокладання. Спочатку необхідно визначити місця установки вимикачів, розеток та електроприладів. Для побутових приміщень розташування вимикачів та розеток визначається в залежності від призначення кімнат, зручності розміщення меблів та підключення приладів, забороняється встановлювати розетки ближче, ніж на 50 см від заземлених металевих елементів.
Особлива увага до електробезпеки потрібна при виконанні робіт у ванній кімнаті. Для цього приміщення передбачено окремий пункт ПУЕ, оскільки з точки зору електрики ванна кімната є потенційно найнебезпечніше місце в будинку.
Рис 3. Зони в приміщеннях з ванною або душовою
Кожне приміщення з ванною або душем поділяється на три зони. Зона 0 охоплює внутрішню частину ванни або душового піддону – за винятком простору під ванною, який регулюється іншими умовами (див. Рис. 3). Зони 1-3 є спеціальними областями (місцями) над ванною або душем і непрямо навколо них, в яких можна встановлювати лише спеціальне обладнання та проводку. Електротехнічне обладнання поза цими зонами повинно відповідати вимогам Правил, але не має враховувати спеціальні вимоги “зон”.
| ЗОНА | ОБЛАСТЬ РОЗПОЛОЖЕННЯ | ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ |
| Зона 0 | Внутрішня частина ванни або душового піддону | Заборонено будь-яке електрообладнання. |
| Зона 1 | Безпосередньо над ванною або душовим піддоном до висоти 2,25 м від підлоги | Водонагрівач миттєвої дії, душ з миттєвим нагрівом води, індивідуальний електричний душ з гідроізольованим вбудованим насосом, з’єднувальні кабелі для цих електричних приладів. |
| Зона 2 | Область в межах 0,6 м по горизонталі в будь-якому напрямку від ванни або душового піддона до висоти 2,25 м від підлоги; область над зоною 1 до висоти 3 м від підлоги | Електротехнічні вироби, дозволені для зони 1, освітлювальні прилади, витяжний вентилятор, обігрівач, гідромасажний пристрій для ванни, спеціальна розетка для електробритви, кабелі живлення для електроприладів, дозволених для цієї зони і зони 1. |
| Зона 3 | В межах 2,4 м навколо зони 2 до висоти 2,25 м від підлоги; область над зоною 2 поряд з ванною або душем до висоти 3 м від підлоги | Електрообладнання, дозволене для зон 1 і 2, всі стаціонарні електричні прилади (наприклад, сушарка для рушників) з захистом від аварійного струму (УЗО) на 30 мА, кабелі живлення для електроприладів, дозволених для цієї зони і зони 1 і 2. |
Один з найважливіших і спірних питань серед електриків – це спосіб з’єднання проводів у розподільних коробках, оскільки нормативні документи передбачають кілька видів з’єднань проводів.
При виконанні електромонтажних робіт всі з’єднання проводів повинні монтуватися в коробках і з’єднуватися згідно з вимогами Правил використання електроустановок (ПУЕ).
ПУЕ: п.2.1.21. З’єднання, розгалуження і закінчення жил проводів і кабелів повинні виконуватися за допомогою пресування, зварювання, паяння або стискальних з’єднань (гвинтових, болтових тощо) згідно з чинними інструкціями.
Розглянемо ці види з’єднань, їх переваги і недоліки:
Розглядаючи види з’єднань проводів, слід зазначити про найпоширеніший спосіб – метод механічних скруток, який раніше задовольняв вимоги нормативних документів. На багатьох форумах можна знайти відгуки про цей тип з’єднання, де кажуть: “такі види з’єднань вже застарілі”. Мабуть, це так, і ми не можемо з цим не погодитися, сучасні технології значно просунулися в цьому напрямку. Проте давайте будемо говорити відверто: поки прогрес не приніс сучасні види з’єднань, ці скрутки ніколи не підводили, якщо вони були встановлені за всіма правилами. На сьогоднішній день цей метод неприпустимий, використання його заборонено нормами Правил використання електроустановок (ПУЕ), тому не варто розглядати його як варіант.
Соединение проводов с помощью винтовых клемм.
Этот способ соединения проводов довольно распространенный, при зажатии провода винтом обеспечивается хороший электрический контакт. Винтовые клеммы используют для коммутации в электрощитах, распределительных коробках, соединяют провода к электроприборам и т. д. Как правило, такие колодки изготавливают из полиамида, полиэтилена, полипропилена или поликарбоната. К недостаткам таких клемм следует отнести их громоздкость: в случаях, когда в распаячной коробке большое количество проводов, клеммные соединения не практичны.
Самозажимні безвинтові клеми.
Цей спосіб з’єднання проводів є найзручнішим і швидким: при монтажі таких затискачів все, що потрібно зробити – очистити ізоляцію кінців з’єднуваних проводів і вставити їх у відповідні клемні роз’єми. Пружини в контактах забезпечують надійний і якісний контакт. У деяких самозатискних клемниках провідних виробників, усередині міститься токопровідна паста, яка захищає контакт від зовнішніх впливів і доступу кисню, що дозволяє підключати до них алюмінієві проводи, які піддаються окисненню. Ці клеми зручно монтувати в шафах різних розмірів, але, так само як гвинтові, вони досить громіздкі за розмірами для монтажу в розподільних коробках. Особливо це стосується клем з великою кількістю місць підключення.
Зєднувальні ізолюючі зажими (ЗІЗ).
Безвинтові клеми, які мають вмонтовану пружину або конусну різьбу, дозволяють з’єднувати проводи без необхідності використовувати гвинти. Для з’єднання проводів за допомогою цих клем необхідно зняти ізоляцію з кінців проводів і скрутити їх за годинниковою стрілкою до упору. Такі клеми також прискорюють процес монтажу. Анодована пружина, розташована всередині діелектричної оболонки, стискає проводи, запобігаючи втраті контакту, а сама оболонка звільняє від необхідності ізоляції з’єднання. Проте для таких з’єднань повинні бути виконані певні умови: проводи повинні мати монолітні жили, і ці клеми не можна використовувати для з’єднання гнучких проводів з багатожильними жилами.
Відгалужувальні зажими.
Конструкція цих клем полягає у провідникових пластинах з каналами для проводів різного діаметра, між якими розташована ще одна (плоска) пластина, яка, по суті, є бар’єром, що унеможливлює прямий контакт проводів, що дозволяє з’єднувати мідні і алюмінієві проводи. Стиск пластин здійснюється за допомогою гвинтів, що затягуються по краях.
Зажими такої конструкції, крім звичайного з’єднання проводів між собою, дозволяють виконувати відгалуження від магістралей, і при цьому їх не потрібно різати. Достатньо зняти ізоляцію на ділянці підключення і вкласти проводи в канали пластин та затягнути гвинти між ними. Випускаються пластини для проводів з поперечним перерізом: відгалужувальних – 1,5-10 мм² та магістральних – 16-35 мм². Використовуючи такі з’єднання, завдяки сильному стисненню пластин гвинтами, якість контакту є дуже високою. Проте цей метод має свої недоліки. Перш за все, це розміри, габарити стисков: через розміри, для комутації проводів в розподільних коробках їх використання буде майже неможливим. Варто відзначити, що гвинтові зажими потрібно періодично перевіряти та підтягувати гвинти на зажимах.
З’єднання проводів сваркою.
Хоча допускається використання різних видів зажимів для з’єднання проводів, найкращого контакту, ніж у випадку зварювання проводів, досягти неможливо. Зварювання проводів між собою, фактично, створює неперервну ланку. В цьому випадку проводи скручуються, кінець яких піддається контактному нагріванню графітовим електродом до утворення кульки в місці з’єднання проводів, після чого скрутка ізолюється.
Рис 4. Зварені зкрутки
Найзручніше зварювати проводи за допомогою трансформатора напругою 24-36 вольт і потужністю 250-500 ватт. Після зварювання скрутки можна ізолювати ізоляційними затискачами, отримуючи з’єднання двома способами та прискорюючи процес монтажу (див. мал. 5).
Рис 5. З’єднання зварених зкруток ЗІЗами
У порівнянні якості та довговічності, такий контакт є найкращим способом з’єднання мідних проводів, позбавлений всіх недоліків, перерахованих вище. Єдиним значним недоліком є час, який потрібно витратити на з’єднання та його ізоляцію.
З’єднання проводів пайкою.
У випадку припаювання, з’єднувані проводи потрібно обкотити та занурити в розплавлений припій у контейнері, після чого їх необхідно ізолювати. Слід зазначити, що пайка не допускається для з’єднань, які можуть піддаватися нагріву або механічним впливам. У відмінність від зварювання, цей спосіб з’єднання проводів має більше недоліків через наявність чужорідного матеріалу (припою) у спаї.
Виходячи з вище переліченого, найнадійнішим з’єднанням є зварювання проводів.
Усі скрутки ізолюються до досягнення міцності основної ізоляції. Не менш важливим у монтажі електропроводки в приміщеннях є рівномірне розподілення по групах споживачів як у однофазній, так і у трифазній мережі. Потрібно розрахувати загальну споживану потужність споживачів у приміщенні та підібрати необхідне поперечне переріз, ступінь захисту та марку проводів. Для споживачів великої потужності розрахувати та протягнути окремі лінії. У побутових приміщеннях розеткові групи слід розміщувати окремими лініями за зонами. Зазвичай це окремі кімнати. Вибір поперечного перерізу провідників слід здійснювати відповідно до вимог відповідних розділів ПУЕ.
ПУЕ: Таблиця 7.1.1. Найменші допустимі поперечні перерізи кабелів та проводів електричних мереж у житлових будівлях.
| НАЗВА ЛІНІЙ | Найменше допустиме січення кабелів і проводів з мідними жилам, мм2 |
| Лінії групових мереж | 1,5 |
| Лінії від етажних до квартирних щитів і до вузла обліку | 2,5 |
| Лінії розподільної мережі (стояки) для живлення квартир | 4 |
Згідно з ПУЕ (Правилами улаштування електроустановок), наступні вимоги стосуються проводки в будівлях:
- Лінії групової мережі, прокладені від групових, поверхових та квартирних щитків до загального освітлення, розеток та стаціонарних електроприймачів, повинні бути трьохпровідними (фазний – L, нульовий робочий – N та нульовий захисний – РЕ провідники).
- При живленні однофазних споживачів будівель від багатофазної розподільної мережі дозволяється мати спільні провідники N та РЕ для різних груп однофазних споживачів (п’ятипровідна мережа), прокладені безпосередньо від відведеного розподільного пристрою (ВРУ). Однак об’єднання провідників N та РЕ (чотирьохпровідна мережа з РЕN провідником) не допускається.
- Забороняється прокладання від поверхового щитка в загальній трубі, загальній коробці або каналі проводів та кабелів, які живлять лінії різних квартир.
- Дозволяється використання прокладки в загальній трубі, загальній коробці або каналі будівельних конструкцій, виконаних з негорючих матеріалів, проводів та кабелів, які живлять лінії квартир разом з проводами та кабелями групових ліній робочого освітлення сходових кліток, поверхових коридорів та інших внутрішньодомових приміщень.
- У трьохфазних мережах рекомендується рівномірно розподілити споживану потужність всієї будівлі по фазам, щоб уникнути асиметрії струмів та напруги. Асиметрія виникає, коли амплітуди фазних напруг (струмів) та кути між ними не однакові. Основною причиною асиметрії струмів є нерівномірне розподілення навантаження між фазами. У ванну кімнату рекомендується прокласти окремий заземлюючий провід для заземлення всіх металевих деталей. Перед розкладанням електропроводки слід попередньо позначити всі траси, підготувати отвори в стінах для проводів та розподільних коробок, зробити кріплення і монтувати проводи. Після завершення електромонтажних робіт рекомендується скласти детальну схему прокладених проводів.